Битва заради нього....

- Привіт ідіотко, - забігши в кімнату крикнула Марісса.
- І тобі добрий ранок, - відповіла Соль.
- Для тебе він не буде добрим.
- Чому це?
- Бо ти постраждаєш.
- Від чого?
- Точніше від кого. Від мене, люба. Ти мене дістала по саме горло. Хвойда.
- Що? Чого ти розкричалась? Я з тобою не розмовляла більше місяця і далі не збираюсь.
- Досить прискібуватись до Пабло, - наблизилась Марі до Соль.
- Захисниця знайшлась. Він сам може за себе постояти. Хіба я винна, що він обрав мене? Відійди від мене, - відштовхнулась Соль дівчину.
- Не штовхайся, бо як штовхну – не оклимаєшся цілий рік.
- Та що ти кажеш?! Думаєш ти така крута? Сильно помиляєшся.
- Думаєш, що ти не хвойда? Ще більше помиляєшся. Слабачка повна. Зараз тобі все волосся повидираю, придурчиха! – крикнула Марісса і штовхнула Соль на ліжко. Та впала і відразу ж піднялась. Марі стовхнула її знову.
- Клята кретинка! – промовила Соль, піднялась з лішка і накинулась на Марі. Вона схватила її за руку і подряпала шкіру.
- Дурна кобила! – закричала Марісса, - Пройдисвітко. Я тобі покажу.
Марісса вчепилась однією рукою в шию, а другою – в біляве волосся дівчини. Соль намагалась вирватися, але нічого не виходила. За тим, вона почала застосовувати ноги. Соль вдарила ногою в ногу Марі. Та похилилась.
- Навіжена ідіотка, - взвила Марісса і нанесла удар Соль по щоці, - Хвойда. З усіма хлопцями перестала, а тепер чіпляєшся до мого!
- Він не твій. Ви з ним не зустрічаєтесь. Він тебе ненавидить. Божевільна істеричка, - заверешала Соль.
- Замовкни, - промовила Марі а швидким рухом руки повалила Соль на підлогу.
- Навіжена!!!
Соль швидко припіднялася і стиснула руками шию Марісси. Спірітто пручалась не довго. Через мить Марі ще раз вдарила Соль по щоці, цим подряпавши її. Блондинці нічого не лишалось як кричати і видирати волосся Марі.
- Слабачка, - перекрикувала її Спірітто, - Ти з породи хвойд і боягузок!
- Дикунка, яка втікла з лісу…ай…
Марі схопила волосся Соль і почала сильно смикати.
- Зараза, я тобі цього не пробачу. Відколупайся від Пабло, курво…Залиш його в спокої.
- Він мене кохає, не тебе…Мене, чуєш! Ідіотко, - зривала свої голосові зв’язки Соль, - Ти страшна і дика…
- Ненавиджу тебе! – крикнула Марі і почала смикати сильніше.
- ААА…Відпусти….ААА…..

Від голосних криків в кімнату забіг Пабло.
- Що ви робите? – злякався хлопець, побачивши качаюшихся на підлозі дівчат.
- Точно не займаємося гімнастикою, - крикнула Марісса, дряпаючи Соль руку.
- Пабло, любий, допоможи. Ця навіжена мене вб’є…Пабло, - верещала Соль.
Пабло підбіг до дівчат і розборонив їх. Вони виглядали жахливо. Соль вчепилась в сильні плечі Пабло і прижалась до нього.
- Коханий! Забери її від мене.
- Коханий? Ти що збожеволіла? Я не тебе рятував. Я рятував свою дівчину – Маріссу, - промовив Пабло і відштовхнув Соль в сторону. Марісса підійшла до нього і він її міцьно обійняв.
- Ви всі ідіоти. Ненавиджу! Придурки! – крикнула Соль і вибігла з кімнати.
- Зважаючи на ваш зовнішний вигляд, можу сказати, що ти, моє сонечко, постаралась більше, - усміхнувся Пабло і поцілував Маріссу, - А яка причина бійки?
- Ти! Звичайно ти, Пабло.
- Я? А що трапилось…Е…
- Вже не важливо. Головне, що ми разом! – промовила Марі і знов поцілувала хлопця…..

 

Дашка